На велосипеді по місту - як велосипедисту не потрапити в ДТП?

«Я боюся їздити по дорогах на велосипеді». Як часто чути цю фразу від велосипедистів, особливо жінок. Дійсно, коли ми опиняємося на велосипеді серед вуличного трафіку, то відчуття крихкості і уразливості викликає страх і невпевненість у багатьох. Це стосується навіть досвідчених велолюбителів, які губляться, потрапляючи в жвавий міський трафік.

Маленька кількість велосипедистів на дорогах — більша небезпека

Логіка проста. Коли велосипедистів у місті мало, водії не готові до їх появи на шляху. Різниця у швидкостях обох транспортних засобів може досягати 60 км / год, і можуть виникати небезпечні ситуації. Навпаки, постійний потік велосипедистів у місті не тільки мобілізує увагу водіїв, а й веде до появи інфраструктури: велодоріжки, велопарковки, веломайданчики в міськтранспорті, спеціальні знаки й огорожі, що підвищують безпеку велосипедистів. У європейських країнах давно зрозуміли, що велосипед для мегаполісів — буквально рятівний засіб пересування. Тенденція до витіснення автомобілів із міст на користь велосипедів, стала нормою останніх десятиліть для Європи. Що ж виходить? Від кожного з нас залежить, майбутнє міста і його жителів? Так і є. Як же подолати страх бути збитим на велосипеді в місті? Ось кілька простих порад.

Порада перша. Прочитайте ПДР.

Поліція не попросить у вас водійське посвідчення на велосипеді, ось тільки це не означає, що це привід не читати правила дорожнього руху. Кажуть, « вони написані кров’ю». Чи варто витрачати час на читання ПДР? Однозначно, варто. А якщо плануєте катати по місту — тим паче. Для ледачих, яким зовсім не хочеться читати все — прочитайте хоча б 6-й і розділ « Вимоги до велосипедистів&raquo, й 16-й розділ « Проїзд перехресть».

Порада друга. Озбройтеся необхідними предметами.

З особистого досвіду, велосипедисту в місті просто необхідні такі аксесуари:

• Шолом. Він не тільки врятує вам життя, але і викличе більш шанобливе ставлення водіїв до себе.
• Червоний задній ліхтар (мигалка) на батарейках. Він повинен бути завжди з вами, тому що ви ніколи не можете гарантувати, що повернетеся додому завидна. Будучи за кермом, кілька разів був у напівсекунди від того, щоб збити велосипедиста без червоного ліхтаря в темний час доби. Це дуже страшно, і водієві і велосипедисту.
• Біла передня фара. Купіть відразу хороше потужне світло, яке буде позначати вас для водіїв, і яскраво висвітлювати ваш шлях у темний час доби.
• Зеркало заднього виду. На жаль, мало хто з ним їздить, і марно. Якщо спереду ви все прекрасно бачите, то ситуація позаду таїть масу несподіванок. До вас постійно наближаються машини тому, що ваша швидкість менше. Виберіть собі дзеркало на кермо або на шолом. Другий варіант — краще, тому що на шоломі дзеркало дає кращий огляд. Воно легке, компактне й без проблем ховається в рюкзак, коли не потрібно.

Порада третя. Поводьтеся як повноправний учасник руху й демонструйте знання ПДР.

Не дивлячись на малий розмір і швидкість, усі учасники руху (водії, пішоходи) розраховують на те, що ви їдете по правилах. Усвідомте для себе, що ви — не « чужорідне тіло&raquo, а такий же водій, як і інші.

• Впевненими діями демонструйте знання правил дорожнього руху, і виконуйте їх, як водій.
• Не їдьте ледь-ледь, тримайте нормальну швидкість.
• Рухайтеся рівно, не виляючи, у межах 1 метра від краю дороги.

Порада четверта. Чітко попереджайте про повороти.

Лівий поворот — витягнута в сторону ліва рука. Правий поворот — витягнута убік права рука, або зігнута в лікті ліва рука (як у букви « Ч»). Потримайте руку 4–5 секунд до повороту, щоб водії її побачили, і перед самим маневром візьміться за кермо обома руками. Правий поворот робити дуже легко: ви знаходитеся завжди біля правого краю дороги. А ось лівий поворот складніше…

Порада п’ята. Як повертати вліво, і коли не потрібно цього робити.

Велосипедистам повертати наліво можна тільки на дорогах з однією смугою руху в кожному напрямку. Відразу скажу, якщо у вас поки мало досвіду їзди, то існує відмінний « лайфгак». Перехрестя, де вам треба повернути вліво, проїдьте прямо й зупиняйтеся за ним. Злізайте і переходьте на інший бік у призначеному місці як пішохід, ведучі велосипед у руках. Після того як Ви опинитеся на потрібній стороні дороги, можна продовжувати шлях. Якщо ви нормально тримайтеся в сідлі, тоді пробуйте повертати наліво, як автомобілі. Подивіться в дзеркало заднього виду, щоб оцінити ситуацію. Якщо ви все ще не встановили дзеркало — доведеться на мить озирнутися назад, і треба зробити це швидко, щоб не втратити керування. Мета — переконатися, що ззаду немає машин, що їдуть занадто швидко й занадто близько. Вони не встигнуть сповільнитися і знесуть вас, як тільки ви почнете від’їжджати до середини дороги. Також пам’ятайте, що подача сигналу повороту не дає вам право переваги в здійсненні маневру! І тут ще одна важлива обмовка. Особисто я ніколи не намагаюся повернути вліво, якщо в цей момент немає машин, яким теж треба вліво. Перед поворотом шукаю собі « захист» — автомобілі з включеним лівим « поворотником» переді мною або позаду. Підлужуюсь до них ззаду, або спереду. Навіщо? Мені потрібно пропустити зустрічний транспорт, і я не хочу в цей час стирчати як берізка в полі посеред “залізних коробок”, які мчать на швидкості. Дивлюся в дзеркало, і якщо небезпеки немає, то витягую ліву руку, зміщуючись вліво до машин, що повертають. Потім разом із ними завершую маневр, пропустивши « зустрічку».

Порада шоста. Як вести себе на плавних розвилках.

Серед усіх дорожніх ситуацій варто виділити одну, яка не описана в правилах, не позначена знаками, але є дуже підступною. Це проїзд плавних розвилок. На відміну від поворотів під 90 градусів, перед плавними розвилками автомобілі майже не знижують швидкість. Якщо вам потрібно повернути праворуч, то все як завжди — витягаємо праву руку (або ліву згинаємо в лікті) і спокійно повертаємо. Коли ж потрібно їхати прямо, то може трапитися казус! Перед відгалуженням водій, що їде за вами, може спробувати « по-швидкому» проскочити перед вами у праву гілку розвилки. Або може подумати, що якщо ви тримаєтеся правого краю, то будете повертати також вправо. Але ж вам треба прямо, тому подавайте сигнал лівого повороту перед розвилкою. Водії це розуміють, і дочекаються, поки ви проїдете далі. Інакше вас можуть підрізати і трапиться ДТП.

Порада сьома. Візуальний контакт і допоміжні жести.

Ви велосипедист, одже, вам доступна мова жестів! Не нехтуйте ними, і тоді ви будете цілі і здорові, та ще й отримаєте справжнє задоволення від курсування міськими джунглями. Наприклад: якщо їду по головній дорозі, я обов’язково встановлюю візуальний контакт із водієм, який повинен мене пропустити. Переконуюся, що він бачить мене, і готовий пропускати. Якщо він відвернений, не дивиться на мене, розмовляє по телефону (що, звичайно, заборонено ПДР), то я насторожуюсь і готуюсь до того, що він проїде першим. Правило ДДД пам’ятаєте? « Дай Дорогу Дурню» — це той самий випадок. Буває так, що водій починає пропускати мене, коли я занадто далеко до перехрестя. Бачачи, що йому ще довго чекати мого наближення, я показую йому помахом руки, щоб він проїжджав першим. Аналогічно показую і пішоходам, коли пропускаю їх.

Ось невеликий міський« словничок», які я раджу вам використовувати:

• Кивок головою вниз, коли дивитеся на водія або пішохода: «спасибі».
• Вказівний палець лівої чи правої руки, що показує вниз:«обережно, яма». Цей жест, як правило, показують велосипедисту, що їде позаду.
• Вказівний палець, піднятий вгору над головою: «обережно, небезпека попереду» або «потрібно зупинитися».
• Похитування пальцем правої руки, дивлячись на водія: «будь уважний, ти мені мусиш дати дорогу».

Порада восьма. Уникайте знаходження в « мертвій» зоні

У автомобілів є так звана « мертва» зона, у якій водій може не побачити вас у дзеркалі. Намагайтеся якомога менше часу перебувати в мертвій зоні. Також будьте уважні поблизу фур, вантажівок, спецтехніки, а також великих позашляховиків. Оглядовістьу цих дорожніх транспортних засобів щодо велосипедистів менша, ніж у звичайних легковиків.

Порада дев’ята. Як проїжджати рейки, щебінь, пісок

Трамвайні колії на перехрестях у містах, як правило, втоплені в асфальт. Проте, для велосипеда навіть невеличке підвищення рейки може стати причиною падіння на перехресті, що дуже небезпечно. Тому наїжджати на рейки я раджу так, щоб між велосипедом і рейкою був кут не менше 60 градусів. А взимку або в мокру погоду рекомендація ще жорсткіше: проїжджати тільки під прямим кутом. Водночас треба тримати кермо строго прямо (повертати не можна). Не зайвим також буде смикнути кермо вгору, щоби підняти переднє колесо перед рейкою, але тільки в разі, якщо ви вмієте це робити! Буває, що в результаті дорожніх робіт ви зустрінете на своєму шляху ділянки дороги, засипані щебенем. Боятися цього не варто. По щебеню велосипед їде непогано, якщо не знижувати швидкість і трохи збільшити тягу на педалях. Краще трохи проїхати по щебеню, ніж здійснювати об’їзд, занадто відриваючись від правого краю. Інша справа — пісок. Проїзд по ньому залежить від маси факторів: вологість піску, розмір і тип протектора ваших покришок, тиск у них, ваша майстерність. Якщо не впевнені — пройдіть по піску пішки, або зробіть об’їзд, дивлячись у дзеркало й чітко й завчасно подаючи сигнал повороту.

Порада десята. Ніколи не катайтеся по місту в навушниках

Як би вам не хотілося промайнути по вулицях під ваш улюблений « драйвовий музон» — це абсолютне табу. Шум моторів, шин, голос пішоходів та інші сигнали дають вам масу інформації на дорозі. Глухий велосипедист дуже сильно ризикує і піддає ризику інших. Якщо ви не можете жити без музики — купіть мініколонку, на яку через Bluetooth можна транслювати музику з телефону. Її можна закріпити на рамі або кермі і їхати на роботу під улюблені ритми, при цьому ви будете чути навколишнє середовище.

Порада одинадцята. Навчіться заїжджати на бордюр.

Ця навичка буде вам часто потрібна,оскільки у місті багато місць, де можна зрізати через сквер, парк або через двори. Уміння заїжджати й зіскакувати з бордюру не тільки заощадить вам час, але й подарує крутий драйв. Навчитися попередньо можна на паркувальному майданчику чи у дворі, підшукавши спочатку маленький бордюр (5–7 см), потім і вище (аж до 30–40 см). Спочатку без бордюру навчитеся відривати переднє колесо від землі. Ноги перед кидком повинні стояти на педалях у положенні, з якого зручно різко на них натиснути. Повільно котячись на велосипеді, спершу нахиліться грудьми ближче до керма на злегка зігнутих руках… Потім різко відведіть спину вгору-назад, а в той момент коли руки випростовуються — додатково притягну кермо силою рук до грудей. Одночасно натисніть на педалі, щоб заднє колесо допомогло передньому піднятися. Зробіть десятки або сотні спроб, поки ви не відчуєте, що вже можете контролювати висоту підйому колеса й час його « зависання» у повітрі. Можна тренуватися на бордюрі. При в’їзді на бордюр швидкість повинна бути невеликою, але не до такої міри, коли вже аскладно утримати рівновагу. Перед самим бордюром підійміть переднє колесо, щоб воно занеслося наверх. Велосипед поїде далі. Встаньте із сідла й перенесіть тіло вперед, щоб знизити навантаження на заднє колесо. Потім проверніть педалі, допомагаючи йому плавно в’їхати на бордюр.

Сподіваємося, у результаті прочитання цих порад, ви знайшли знання і впевненість, щоби побороти страх їзди по місту. Якщо так — вирушайте на роботу, за покупками, у справах і просто кататися по місту. Ви переконаєтеся, як швидко й легко увіллєтеся в середовище й почнете отримувати драйв. Чим більше нас на дорозі — тим безпечніше, і тим швидше будуть розвиватися комфортні умови для велосипеда. Переконали Вас кататися в місті? Адже ризик передусім залежить від нас із вами, його не можна прибрати на 100 % із життя, але можна звести до мінімуму. Пам’ятайте ПДР і ці нескладні поради, будьте розсудливі на дорозі й пишіть нам ваш особистий досвід їзди в великому місті, як особисто ви побороли свій страх.