Відкрийте для себе туристичну їжу!

Вітаю всіх любителів активного відпочинку, туристів, мандрівників і просто мрійників! Хочу поділитися з вами секретом того, як я знайшов чудову заміну перекусу в фастфудах і довгому готуванню обідів на природі.

Моя робота пов'язана з постійними відрядженнями по Україні та за її межі, хоча доводиться довгі місяці проводити і в офісі. Раніше я вживав жирну і нездорову їжу, харчуючись в фастфудах, купуючи хот-доги, шаурму в придорожніх кафе і на заправках. Але, коли одного разу отруївся вуличною їжею, то став підходити до вибору їжі усвідомлено.

Крім того, зараз я веду активний спосіб життя люблю ходити в турпоходи і кататися на велосипеді. Часом, перебуваючи десь у дорозі банально не вистачає часу на те, щоб приготувати собі якісну їжу і доводиться купувати її буквально з рук. У мій похідний раціон зазвичай входить:

  • з фруктів: яблука, курага, горіхи, фініки, інжир, апельсини, банани;
  • крупи: гречана, сочевиця або булгур, рис, вівсянка;
  • консерви: рибні, згущене молоко;
  • солодке: чорний плитковий шоколад; козинаки.

Зазвичай покупка мінімального набору цих продуктів у мене забирала 3-4 години вільного часу. Крім того, повноцінне приготування на багатті або пальнику в поході, наприклад, тієї ж каші, забирає годину-півтора часу. Добре якщо його багато, але якщо маршрут розписаний по днях, то будь-яка затримка збиває графік.

Цього літа, я відкрив для себе сухі сублімовані сніданки/обіди «їдло», завдяки яким тепер можу харчуватися смачно, без шкоди своєму здоров'ю, при цьому економити час на приготуванні їжі.

Літо - пора відпусток, а для мене - це в першу чергу можливість вирватися із задушливого мегаполісу і побродити на просторах Карпат, споглядати красу природи і звичайно ж поїсти смачної їжі, приготовленої на багатті з запахом диму. У серпні цього року у мене вийшло на тиждень вирватися в мої улюблені Карпати і побродити по Чорногірському хребту. Ми ходили втрьох: я і мої друзі: хлопець з дівчиною. Оскільки стартували ми з різних місць (я з Києва, а вони з Миколаєва), то продукти для походу кожен купував сам на себе. І я, як зазвичай, зробивши вилазку на ринок, затарився всілякими фруктами, консервами, крупами, що зайняло близько 1,5-2 кг місця в моєму рюкзаку.

Зустрівшись в Івано-Франківську на вокзалі ми відразу поїхали на автобусі в Верховину, а звідти в село Зелене, де і починався наш маршрут. Маршрут пролягав через вершину гори Піп Іван Чорногірський і перший нічліг ми запланували на озері Марічейка (висота 1510 м).

Підйом в цьому місці досить складний, тому за 4 години ми досить втомилися і вибилися з сил. Потрібно було швидко розбити табір і поставити намет біля озера, тому що поруч за горою гримів грім і виблискували блискавки. Було схоже на те, що гроза рухається в напрямку нашої стоянки. Хлопці взялися за табір, а дівчина почала готувати вечерю.

Тим часом гроза насувалася, і вже через 15 хвилин почав накрапати легкий дощик, пальник чомусь як на зло відмовилася працювати, і ми встигли розпалити багаття.

Спочатку я запропонував швидко зварити сочевицю зі своїх запасів, однак дівчина з нашої компанії сказала, що це буде довго і ми можемо не встигнути до грози. Вона дістала зі свого рюкзака 3 пакетика супу «їдло» і сказала, що треба всього лише закип'ятити воду, буде дуже смачно. Її супутник досить кивнув і підтримав, сказавши мені, що гарячий суп - це те, що потрібно зараз, щоб відновити сили. Я не став сперечатися, і вже через 10 хв. у нас був окріп в казанку.

Оскільки я - вегетаріанець, то мені дістався суп-пюре з грибами, друзі ж взяли собі гороховий суп зі свининою. Залив в термопакети з сухою їжею необхідну кількість окропу, ми швидко забралися в намет і не встигли застебнути блискавку, як сильний дощ з градом затарабанив по її стінках. Але в наметі було тепло і нас чекала вечеря!

Спочатку я скептично ставився до такої їжі, бо у мене в голові був стереотип, пов'язаний зі студентськими роками і «мівіною». Я думав, що будь-яка розчинна порошкова їжа - шкідлива і не придатна для нормального харчування. Але, друзі мене переконали спробувати, та й виходу то особливо не було. Спробувавши суп-пюре, я зрозумів, що він такий же смачний як справжній, а почитавши склад на упаковці я не виявив жодної хімічної добавки, що цілком відповідало моїм смаковим уподобанням і принципам здорового харчування. Загалом, вечеря під шум грози на висоті 1500 м виявивлась смачною, поживною і швидкою.

Після того випадку, я вже не витрачаю багато часу на покупку, приготування їжі і сили на зайву вагу в рюкзаку. Розсмакувавши різноманітні сублімовані супи та каші від "їдло", я можу з упевненістю сказати - це смачно, здорово і поживно. Крім того, я став купувати цю їжу для обіду в офісі і для далеких відряджень на машині. Адже це так зручно - досить залити пакет окропом, який можна взяти де завгодно: на заправці, в кафе, в магазині, з термосу, закип'ятити на пальнику або в офісному чайнику. Всього через 5-10 хвилин у вас є повноцінний обід. Рекомендую всім спробувати таку їжу, вам сподобається.

А що краще: натуральний і корисний «сніданок туриста» в зручному пакетику або жирна шаурма, зроблена з незрозуміло чого - думаю, відповідь очевидна. Але вибір, як завжди, за вами!

Смачного, друзі!

Коментарі до статті «Відкрийте для себе туристичну їжу!»

Ваше фото
Андрей
0 0
Полезно было бы пару пошаговых рецептов походной еды включить в статью
Ваше фото
044 232 88 27
057 761 32 72
Пн-Пт 9-18:00 СБ-НД 10-15:00